Цей фоторепортаж присвячую Алоїзу Крупі, вчителю й коменданту самооборони у Вільчому.
Морок окупації можна було стерпіти, здавалося, що якось вдасться його пережити. Пробудження прийшло разом із колоною євреїв з Осови, яку гнали влітку через Вільче. Шуцмани направляли їх до Козля. Євреї падали від утоми, а вартові добивали кожного, хто не міг іти. У колонії знайшли 19 убитих, яких потім поховали за селом, поблизу дороги на Борщову.
Встановлюємо хрест біля дуже старої груші, яка ще, певно, пам’ятає Польщу
Біля хреста
У квітні 1943 р. частина жителів покинула Вільче й перебралася до Седлиська та Гути Степанської. Залишився загін самооборони, який пильнував господарства, готовий як захищати, так і покинути колонію будь-якої хвилини. Залишившись, вони вели дезінформаційну діяльність, поширюючи чутки про замінування всієї колонії, яку підірвуть у випадку атаки. А це було можливим, оскільки в липні 1941 р. тут знаходилася велика кількість артилерійських снарядів та бомб, які залишила під час відступу Червона армія.
Вирівнюємо старий ушкоджений хрест
Хрест біля Вільчого
Прибуття жителів Вільчого до Гути Степанської значно зміцнило місцеву самооборону. У цей час кільце оточення навколо Гути неухильно стискалося. Вільчани були хоробрі й відважні. З їхньої ініціативи розпочалося будівництво укріплень і бліндажів. Вони знали, що чекає поляків на Волині. Галинувка й Заулек привнесли подібні сили в оборону.
Бандерівці дощенту спалили Вільче в ніч із 16 на 17 липня 1943 р. Після поразки Гути Степанської частина населення повернулася в ліси біля Вільчого. Люди збудували там курені й так кочували. Восени їх вистежили й повбивали. Тоді загинули кількадесят осіб, найбільше з родини Хоронжичевських.
Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ
P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ВИРКA. МІСЦЕ КОСТЕЛУ ВОЗДВИЖЕННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА
КОЛОНІЯ СТИДИНСЬКA, ГМІНА ВЕЛИКИЙ СТИДИН
СТЕПАНЬ НА ГОРИНІ: МІСЦЕ КОСТЕЛУ СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА
ЛЯДИ – МІСЦЕ ВІЧНОГО СПОЧИНКУ СТАНІСЛАВА БРУСИЛА
