Ляди – місце вічного спочинку Станіслава Брусила

Шляхом волинських хрестів навколо Гути Степанської з Янушем Горошкевичем.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Станіслава Брусила, пастора п’ятидесятників.

Юзеф Брусило мав сина Станіслава та доньку Марію. Коли в кровопролитну ніч 16 липня 1943 р. бандерівці напали на села, розташовані навколо Гути Степанської, мешканці Ляд почали тікати. Станіслав посадив дітей на віз сусіда, який поїхав у сторону Гути. Під самою Гутою вони почули запитання: «Хто їде?» Коли відповіли, що поляки, бандерівець обстріляв віз, вбивши на місці семилітню Іренку. Трирічний Константи вмирав до ранку.

Станіслав залишився в Лядах, щоб випустити худобу із хліва, а потім сховався в житі. Там його знайшов і вбив швагро Іван Абрамович. Про долю Станіслава родина не знала до 1972 р., коли його дружина Хелена приїхала до Гути. Абрамович вигнав її з дому, погрожуючи вбити. Коли виходила, за нею пішли його доньки, які вже за селом розповіли, що сталося зі Станіславом.

Покійний пастор Петро Юрчук, який народився в 1926 р. по-сусідству, на хуторі Подворище, розповів мені про смерть Станіслава Брусила і показав місце, де його поховали. На моє запитання, чому протягом стількох років тут не поставили хреста, відповів: «А навіщо хрест? Ми їх не ставимо». Своєю чергою, я, як поляк полякові, хрест поставив, а син Петра Юрчука, Мар’ян (також пастор), сказав: «Ти добре зробив».

Текст і фото: Януш ГОРОШКЕВИЧ

P. S.: Усі зацікавлені можуть отримати більше інформації за мейлом: janusz-huta-stepanska@wp.pl .