Головна

MW nr 17 16.09.2021

osin 7Троє студентів СНУ ім. Лесі Українки за активну діяльність на користь польсько-української співпраці та просування польської культури в Україні отримали нагороду – п’ятиденну поїздку на Люблінщину.

Нагороду від Почесного консула України в Хелмі Станіслава Адамяка студенти отримали за пропозицією ради факультету міжнародних відносин та Інституту Польщі при СНУ ім. Лесі Українки.

Поїздка припала якраз на наймальовничіші дні осені, 9-13 жовтня. І запам’яталася не тільки цим, але й великою кількістю нового, яке ми для себе відкрили. Звичайно, це знайомство з гарним і гостинним містом Холм. Висока Гірка та Базиліка, не можуть залишити без емоцій. З усмішкою згадується, як на Високій Гірці, куди нас привів Анджей Вавринюк (викладач кафедри міжнародних відносин Вищої державної професійної школи в Холмі та СНУ ім. Лесі Українки в Луцьку), який весь час був нашим «гідом», майже кожна людина, яку ми зустрічали розмовляла українською. Пояснення просте: це одна з найвищих точок міста, де «ловлять» українські оператори, і студенти з України можуть вільно спілкуватися з рідними.

Приємно здивував Люблін. Здавалося, немов знімають фільм про стародавню епоху, а ми – його головні герої. В Любліні у нас відбулася зустріч з почесним консулом Німеччини в Польщі, професором Анджеєм Кідибою. Ми дізналися, які функції виконує консул, побачили його посвідчення, поспілкувалися на різні теми, що нас цікавили, і, врешті-решт, разом посмакували гарячим чаєм.

Запам’ятався нам і Музей Замойських у Козлувці. Не знаю, як би він виглядав весною, але коли ми туди потрапили, він виглядав казково. Кожна кімната вишукана, з «родзинкою», а парк… Він такий величезний! Високі дерева, кольорове листя, квіти, зелені кущі, фонтан.. Одне дерево було таке широке, що мене, мабуть, треба було б з чотири, щоб його обійняти.

Ще одна цікавинка – аеродром Вищої державної професійної школа в Холмі. Ми бачили, як студенти вчаться літати, відвідали ангар, де «ночують» літаки, і самі в них сідали. Проте після відвідин Польщі найбільше вкарбувалися в пам’ять німецькі концтабори «Майданек» і «Собібор», де знищили 250 тис. осіб. Просто не вкладалося в голові, як можна так поводитися з людьми! Бараки, де вони спали, газові камери, в яких кров на стінах від газу ставала синього кольору і збереглася дотепер, іграшки без голів, якими гралися діти, крематорій. Нам розповіли, що, спаливши людину, її залишки – попіл, кістки – викидали на поля. Згодом після тих страшних часів поляки зібрали верхній шар поля в курган. Цей курган таких великих розмірів, що тяжко уявити, скільки там насправді було забрано чужих життів. Поїздка спонукає до роздумів, що ми повинні пишатися сьогоденням, яке дає нам багато можливостей, але не забувати про минуле.

Ірина МИХАЛЬЧУК,

студентка IV курсу факультету міжнародних відносин СНУ ім. Лесі Українки

P.S.: Щиро дякуємо за можливість взяти участь у закордонній практиці Станіславу Адамяку, Анджею Вавринюку, Інституту Польщі при СНУ ім. Лесі Українки та факультету міжнародних відносин.

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1