Головна

MW nr 17 16.09.2021

korczakУ 2012 році минає 70-а річниця смерті Януша Корчака і 100-а річниця заснування ним Будинка сиріт у Варшаві. У вересні минулого року польський Сейм оголосив 2012-ий Роком Януша Корчака.

У ході проведення запланованих заходів про Корчака згадуватимуть як про захисника прав дітей, педагога, лікаря, письменника та автора радіопрограм. Януш Корчак – це псевдонім, яким він підписував свої літературні твори. Його справжнє ім'я та прізвище – Генрік Гольдшміт. Народився 22 липня 1878 р. або 1879 р. у Варшаві. Рік народження нині важко встановити.

Вивчаючи медицину, почав цікавитися психікою і життєвими умовами бідних дітей. Часто відвідував робітничі мікрорайони Повісля, Сольця, Волі та Старого міста у Варшаві. Намагався допомагати найбіднішим. Ходив по домівках, розповідав казки, допомагав у навчанні. Незабаром розпочав громадську діяльність у варшавському Товаристві доброчинності.

Закінчивши медичний факультет Варшавського університету, почав працювати як лікар-педіатр дитячої лікарні у Варшаві. Свої знання поглиблював у клініках Берліна, Лондона і Парижа. Розвивав також свій літературний талант. У пресі та літературі дебютував ще наприкінці 90-их років XIX ст..

Після російсько-японської війни, в якій брав участь як військовий лікар, розпочав діяльність у Товаристві „Допомога сиротам". Товариство організувало акцію збирання коштів. Завдяки цьому могло розпочати будівництво нової споруди варшавського Будинка для сиріт. Корчак став директором цієї установи. Там розробив свою систему виховання, написав педагогічні праці і повісті.

Під час І світової війни знову був військовим лікарем. Працював у військовій лікарні, але вільний час присвячував догляду за дітьми-сиротами. Пізніше, протягом майже півроку, лікував дітей у трьох дитячих будинках Києва.

Після відновлення Польщею незалежності, Януш Корчак разом із Марією Фальською, з котрою познайомився у Києві, організував заклад опіки для дітей і сиріт з бідних передмість Варшави та для дітей заарештованих робітників.

У міжвоєнний період співпрацював із Польським радіо. В ефір виходив під псевдонімом Старий Доктор. На радіо розповідав про виховання. Ці передачі слухали цілими сім'ями. Був також викладачем, зокрема, в Інституті спеціальної педагогіки та Семінарії для опікунок. Проводив публічні лекції на курсах для вчителів, розмовляв із батьками на зустрічах у Гігієнічному товаристві у Варшаві.

З початком війни у 1939 р. Януша Корчака не мобілізували, бо на той час йому було вже понад 60 років. Проте він приєднався до цивільної оборони Варшави. Перев'язував поранених, опікувався дітьми, загубленими у ході воєнних дій, захищав Будинок сиріт. Під час окупації був заарештований і ув'язнений. Його колишні вихованці, зібравши необхідні кошти, через кілька місяців його викупили. Коли у Варшаві створили гетто, Будинок сиріт переселяли до щораз менших приміщень. Виснажений і хворий Корчак увесь час намагався здобути для 200 вихованців їжу та ліки.

Під час ліквідації гетто, яке розпочалося 22 липня 1942 р., євреїв направляли до газових камер концтабору Треблінка. Було вивезено близько 4 тис. дітей зі всіх дитячих будинків разом із вихователями. Серед них – діти Януша Корчака. Він не залишив своїх підопічних. Помер із ними, незважаючи на те, що мав пропозиції втечі, а, отже, й порятунку власного життя. Розповідають, що діти думали, ніби їдуть на екскурсію. Корчак не розповів своїм підопічним правди. Тому діти весело співали, йдучи сірим містом до вагонів, що відвезли їх на смерть. До останньої хвилини, завдяки Корчаку, вони не усвідомлювали трагедії, що на них чекала.

Його педагогіка – це рефлексія про виховання, позбавлена перебільшеного моралізму. Він розмірковув про те, як педагоги повинні поводитися з вихованцями, щоб не порушити взаємного права на свободу та гідне життя. Його понадчасове, універсальне розуміння наступними поколіннями сприяє тому, що думка Корчака постійно долає будь-які кордони.

Він боровся за права дитини, звертав увагу на нерівноправну позицію дітей у суспільстві та їхню залежність від дорослих. Ось одна з цитат Корчака: „Бо дорослому ніхто не скаже: „Забирайся", а дитині часто так говорять. Завжди, коли дорослий клопочеться, то дитина плутається під ногами, дорослий – жартує, дитина – дуріє, дорослий – плаче, дитина – мажеться і реве, дорослий – рухливий, дитина – непосидюча, дорослий – сумний, дитина – скривлена, дорослий – не може зосередитися, дитина – ґава, роззява. Дорослий замислився, дитина – неуважна. Дорослий робить щось повільно, а дитина – порпається. Ніби жартівлива мова, але неделікатна. Черв'ячок, карапуз, малюк, рак – навіть, коли не гніваються, коли хочуть бути добрими. Ми звикли, але іноді стає прикро і викликає гнів таке нехтування".

Корчак домагався, аби визнали, що дитина – повноцінна людина на кожному етапі свого існування і має право бути собою. Головний принцип його підходу до виховання: дитина має потребу власної активності та самостійності.

Багато поглядів Корчака стало головною ідеєю сучасних концепцій захисту прав дитини. Він говорив, зокрема, що дитячий світ не є особливим „міні-світом", тому що є частиною звичайного життя дорослих. Зазначав, що дитина має право на сьогоднішній день, на повагу, на незнання, на власні переживання і відчуття, на таємницю, на власність, на рух, гру, роботу. Остерігав від педагогічного „надконтролю" і відсутності довіри до учнів.

На доробок Корчака спираються нові покоління педагогів і батьків. Його думка стала основою для польської ініціативи щодо ухвалення Конвенції про права дитини та нещодавнього запровадження у Польщі заборони бити дітей. У цій країні про Януша Корчака говорять, що він був першим польським уповноваженим з прав дитини.

Наталя ДЕНИСЮК

FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1