Головна

MW nr 17 16.09.2021

P9150033В останні місяці досить часто довідуємося, що представники наших органів самоврядування відвідують Україну. По телебаченню спостерігаємо за подорожжю наших властей до Києва. Разом із українцями ми є господарями Євро-2012. Однак, що фактично знаємо про цю другу за величиною країну Європи?

Якщо дуже коротко, то можна сказати, що Україна – це великий фрагмент історії нашої держави, прекрасні краєвиди, сердечні, відкриті та дружелюбні люди, низькі ціни і… дороги, такі ж жахливі, як і у нас.

Щоб хоч трохи пізнати іншу країну, необхідно туди поїхати, зустрітися із людьми, слухати їх та розмовляти із ними. 20 вересня із Вроцлава в Україну вирушила експедиція. Учасники походили із різних регіонів Польщі. Це представники різних професій. Їх об’єднала пам’ять про людей і місця на території Березнівського району Рівненської області в Україні.

 

Група була розділена на дві частини. Першу становили старші особи, котрі народилися на Волині. Вони відвідали могили своїх близьких та місця, де народилися. Другу, менш чисельну, групу становили молоді люди, котрі хотіли побачити землі, відомі їм із розповідей та спогадів дідусів, а також із творів, найчастіше Сенкевича, нерідко у вигляді фільмів. Разом хотіли викорчувати кущі та ліс, якими упродовж 70 років заростало парафіяльне кладовище у Рудні Поташні (нині – Яцьковичі).

Експедиція прибула на Волинь 21 вересня. Старших осіб було поселено у польській парафії у Рівному. Ті, котрі з'явилися на світ під тутешнім небом, як Одіссей, прийшли до своєї улюбленої Ітаки. Чергові дні та можливість мандрівки по місцях свого дитинства, відвідання костелу, де були охрещені, чи молитва над могилами близьких викликали у них масу спогадів, які линули із глибини сердець, розпалюючи пережиту тугу. Повернулися також давні тіні. Пройшли минулі дні, які тут по-новому набирали барв та гостроти. Вистачить якогось жесту, запаху, смаку, погляду, щоб за допомогою машини часу перенестися у минуле.

У цей же час друга група зустрічалася із керівництвом району та місцевих рад, яке надзвичайно люб’язно та доброзичливо поставилося до подібного заходу. Лісники допомогли із деревом для паркану, а місцеві жителі огородили територію. Із ранку до вечора «кипіла» робота на кладовищі. Українці та поляки проливали піт разом. Вихідним пунктом, звичайно, була історія, однак швидко з’явилися інші теми та багато запитань, які стосувалися повсякденного життя, звичаїв, культури. Хтось слушно зауважив, що рефлексія на тему помилок минулого допомагає бережливо ставитися до майбутнього.

IMG_0031

Після роботи відвідували поляків, що проживали неподалік. Найчастіше це особи похилого віку, котрі у 40-і роки з якихось причин не втекли у Польщу. Особливо запам’яталися відвідини 82-річної Марії Мацкевич. Приїхали до неї близько півдня. Коли вона почула польську мову, то на її очі навернулися сльози. У її домі на стінах висіли приклеєні старі листки із польського календаря за 1993 рік, листівки, фрагменти газет. У кухні на дзеркалі помітив польську інструкцію для обприскування рослин. Очевидно старенька боїться, що забуде польську мову.

Візити були пізнавальними та важкими водночас. Старенькі люди, котрих ми відвідували, обробляють землю з допомогою коней, збирають природні дари і переробляють їх. Є самодостатніми. Однак їхня біда пригнічує і болить, мабуть, не стільки їх самих, наскільки нас, котрі її бачать.

Після кількох робочих днів учасники експедиції зустрілися на вже впорядкованому кладовищі давньої парафії Рудні Поташні. Молоді учасники довели, що перевагою молодості є сила, яка дозволила їм працювати, а старші люди довели, що їхньою силою є досвід, який дозволив справно та ефективно організувати дії. Після відновлення кладовище виглядало дійсно добре. Піднято зарослі камінні пам’ятники, ще існуючі перевернені дубові хрести. Посередині кладовища поставлено новий дубовий хрест заввишки 3,5 метра. Його зробив місцевий столяр, а пофарбували та встановили українці та поляки разом. Поблизу хреста відбулося польове богослужіння. Ксьондз освятив хреста, додавши, що не лампадка чи букет свіжих квітів, а наша пам’ять і молитва є найважливішими дарами, якими можемо обдарувати померлих.

Учасники експедиції повернулися додому 24 вересня із величезним багажем пережитого та спогадами. Із книжок або путівників можна здобути знання, які формуватимуть наш образ світу, однак лише подорожуючи ми сформуємо себе для цього світу. Ми подорожуємо не для того, щоб відкривати нові континенти, а для того, щоб здобувати новий досвід і пізнавати себе.

У мандрівці брали участь представники органів самоврядування, військові, поліцейські, представники медіа та члени кресових організацій. Нині, після повернення, вже точно знаю, що варто і треба їздити в Україну, щоб запалити лампадку на могилі предків, пізнавати українську культуру, зустрітися із місцевими поляками, для котрих візити земляків — справжнє свято.

Для старших людей, котрі відвідали Волинь, ця земля назавжди залишиться вітчизною душі. Однак туди варто поїхати також молодим, щоб знайомитися із минулим, заводити нові знайомства, здобувати новий досвід, творити майбутнє.

Хуберт ЛІС,

голова Комітету економіки комунального майна та бюджету у ґміні Старгард
FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1