Artykuły
  • Register

3Волинська співачка Галина Конах у липні 2012 року представляла Україну на Міжнародному фестивалі «Слов'янський базар» у Вітебську. Вона зайняла 2-е місце та отримала багато схвальних відгуків. Однак навіть після цієї перемоги Галина не бачить творчої перспективи для себе в Україні і задумується над тим, аби емігрувати до Польщі, де нині навчається.

В ексклюзивному інтерв'ю для «Волинського Монітора» Галина Конах розповіла, чому їй на «Слов'янському базарі» не дозволили заспівати польську пісню, скільки грошей витратила для здійснення дитячої мрії і чому хоче поїхати до Польщі.

1

- Галино, перед від'їздом на «Слов'янський базар» ти говорила, що мрієш стати четвертою українкою, яка здобула гран-прі цього фестивалю. Мрія не здійснилася. Хоча ти зайняла призове друге місце. Для тебе це хороший результат?

- Я дуже самокритична і завжди вважаю, що можу ще краще виступити. Навіть якби я виграла 20 «Євробачень», все одно б не зупинилася. Мені завжди чогось не вистачає. Ніколи не повертаюся з фестивалів задоволеною на 100%. У цьому випадку я не шкодую, що не взяла гран-прі. Для мене це своєрідний поштовх. Я щаслива, що мала можливість взяти участь у такому фестивалі. Усе відбулося так, як на те була воля Божа.

2

- Твої виступи оцінили у 192 бали – 101 бал поставили за пісню твого авторства «Я разом з вами» і 91 за хіт Алли Пугачової «Любовь похожая на сон». Як вважаєш, можливо, репертуар не дотягував до гран-прі?

- Вибір другої пісні був дуже ризикований і я це розуміла. Але в мене не було вибору. Адже як слов'янський хіт у другий конкурсний день я хотіла виконувати польську пісню «Нехай живе бал» Марилі Родовіч у власній інтерпретації. Але сказали, що її репертуар програшний з якихось причин. Далі я подала заявку на пісню Марії Шерифович «Молітва» (хіт «Євробачення – 2007», - ред.), однак за кілька місяців до фестивалю мене попередили, що цю пісню обрали учасники з Казахстану та Сербії. Тому змушена була у короткі терміни змінювати і записувати нову пісню. Чомусь мені спала на думку пісня Алли Борисівни. Я розуміла, що пан або пропав. Комусь сподобалося, а комусь – не дуже. Музичний критик Сергій Сосєдов сказав, що краще цю пісню за Примадонну ще ніхто не виконував, хоча в загальному оцінив мій виступ дуже добре.

До речі, що стосується конкурсів і місць, то я завжди згадую слова тієї ж Алли Пугачової, котра на запитання «Чи ви брали участь у якихось конкурсах?», відповіла: «Я була на одному конкурсі, де зайняла третє місце, а Чемоданова взяла першу премію. То де тепер Чемоданова?».

5

- Майже усі конкурсні фестивалі називають суб'єктивними або корумпованими. «Слов'янський базар» належить до цієї когорти?

- Коли я збиралася на фестиваль, мені всі говорили, мовляв, куди ти їдеш? Це фестиваль, на якому треба мати великі зв'язки і гроші. Але, чесно кажучи, я не помітила якихось упереджених оцінок чи проявів корумпованості... Треба розуміти, що десять людей не можуть до кінця вирішити долю однієї людини. Ми артисти, а не спортсмени. Це в спорті – прибіг перший – і все зрозуміло. А як творчість можна оцінювати? Для мене є три унікальних музиканти: Вітні Хьюстон, Фредді Меркурі і Майкл Джексон. Як можна вибрати кращого?

7

- Галино, перед від'їздом у Вітебськ ти розповідала, що на підготовку до конкурсу потрібні були чималі кошти. Відомо, що тобі допомагали родичі, друзі, волинські підприємці і один з народних депутатів. На що пішли ці кошти?

- Після національного відбору я зрозуміла: якщо не знайду коштів, то мені скажуть «до побачення». Витрат було дуже багато. Наприклад, треба було зробити іміджеве дослідження і продумати різні образи. Обслуговування стилістів, перукарів, яких я наймала окремо, тому що на фестивалі їх не вистачало. Поїздки до Києва вартували дорого, бо це був період «Євро-2012» і ціни на квартири були шалено високими. Сукні я шила у відомих дизайнерів.

9

Скажу відверто, що багато речей було зроблено даремно. Переді мною було поставлено високу планку. Коли я приїхала і побачила, як підготувалися інші учасники, то мені було образливо. Я була єдиною з учасників, хто зняв презентаційний ролик. Звісно, все це не пропаде, адже я артистка. Мій «комплекс відмінниці» спрацював і я була підготовленою на 102%.

10

- Після «Слов'янського базару» в інтернетівських ЗМІ з'явилася інформація, що волинська співачка Галина Конах має намір еміґрувати до Польщі. Це правда?

- Диму без вогню не буває (сміється, - авт.). Ще перед тим, як я дізналася, що представлятиму Україну на фестивалі, у мене була пропозиція викладати вокал в Університеті Марії Кюрі-Склодовської у Любліні. Справа в тому, що моя учениця Діана Попова поступила на джазове відділення цього навчального закладу. Готуючи її до вступу, я думала, що хотіла б викладати в УМКС. Поговорила з представниками навчального закладу про можливість працювати у них викладачем вокалу, адже наразі я маю незакінчену польську освіту з цього профілю. Вони зацікавилися моєю кандидатурою і я поїхала у Польщу на співбесіду до ректора.

Там трапилося найцікавіше. Стою у польському супермаркеті у черзі до каси, дістала телефон, перевіряю пошту. І бачу купу повідомлень, що мені терміново треба їхати у Київ, бо я пройшла національний відбір на фестиваль. Я зателефонувала в столицю і мені сказали, що у мене є доба, аби з'явитися у Києві. Я з великими труднощами перетнула кордон, телефонувала у службу довіри, аби мене пропустили поза чергою, бо я не встигала у визначені терміни.

11

- Пропозиція викладати ще діє?

- Думаю, що вже ні. Але я вважаю, все, що не робиться, робиться на краще. Це мій життєвий девіз. У цьому переконалася мільйон разів. Минулого року я подавала документи на програму «Gaude Polonia». У мене були всі перспективи виграти цю стипендію, я мала хороші шанси і рекомендації. Але мені відповіли, що «у вас хороша програма, і нам приємно, що ви звернулися, однак у нинішньому році багато учасників і ми фізично не в змозі розглянути вашу заявку». Чесно кажучи, я була шокована і навіть розпочалася депресія, адже я вже все собі розпланувала, бо розуміла, що в Україні мені немає що робити. Я не бачу перспективи. Коли минуло два місяці, я зрозуміла для чого все так сталося – я мала представляти Україну на «Слов'янському базарі».

- Окрім того, що ти маєш польське коріння і здобуваєш польську освіту, чим тобі ще цікава Польща?

- Польща приваблює своїм естетизмом. Я вже неодноразово говорила, що поляки – естети в усьому! Я обожнюю поляків похилого віку – вони завжди охайно одягнені, ніколи не підвищують голос, манерні, вишукані, толерантні. Для мене найбільший «кайф» – сісти у польській кав'ярні і спостерігати за бабусями. Бабуся може мати 20 років до ста, але вона завжди з красиво вкладеною зачіскою, з манжетками, хустиночками, манікюром і педикюром. Вона – жінка! Я за характером холерик і завжди кудись поспішаю. Тому хочу навчитися у поляків помірності.

12

- У творчому плані бачиш себе у Польщі?

- Не хочу забігати наперед, але вже не бачу своєї творчої перспективи в Україні... Моя мама, котра завжди була проти еміґрації, мені каже: «Доню, я бачу, як важко ти працюєш. Ти поставила собі високу планку. Я б здалася вже 10 років тому». Вона розуміє, що в Польщі мені буде простіше. Не у фінансовому плані, а в духовному. Я буду з однодумцями.

В Україні на першому плані стоїть не творчість, а шоу. Тобто важливо як ти виглядаєш, яким є твій образ, одяг, макіяж тощо. Поляки ніколи в житті тебе не зустрічатимуть по одягу. Це принцип джазовості! Мене дуже часто збиває з пантелику те, що до концерту я готую свій образ, а не настрій чи пісні. Я хочу вийти в джинсах, майці і заспівати. Одного разу я так зробила у Луцьку і мене розкритикували, посипалися негативні коментарі. Я вийшла на сцену, майже повернулася спиною до публіки і заспівала душею... Якби я робила свій концерт, то зробила б його у повній темноті, щоб люди відчули, що у моїй душі... Поляки цінують відчуття, а українці – шоу.

4

- На твою думку, Галина Конах і український шоу-бізнес – сумісні?

- Я пластична і пристосуюся до будь-яких умов. Де посіють, там і зійду. Я все сприймаю як належне. Якщо ми щось маємо, то самі притягуємо це до себе. Я лише нещодавно почала переосмислювати, що сталося на «Слов'янському базарі». Тепер мета – «Євробачення», але тільки після того, як я підготуюся до цього морально і психологічно. Я бачу ситуацію Гайтани. Відверто кажучи, сильнішої вокалістки від України ще на тому конкурсі не було. Ми відсилали смс-ки за Гайтану з болгарських номерів і жодна не дійшла. А за інших учасників надсилалися. Тож я ще не готова психологічно до політичних моментів. Я не розумію, як можна мистецтво плутати з політикою. Все одно, що сіль змішати з цукром. Там, де творчість, не може бути грошей, але у нас все може бути. Якщо людина з мистецтва потрапляє у грошово-фінасові коловороти, у неї починається депресія. Саме це сталося з Гайтаною.

Я зараз маю можливість добре подумати. Адже Бог дав таку можливість – побачити весь цей шоу-бізнес зсередини і задуматися, чи він справді мені потрібен.

Розмовляла Аня ТЕТ,

фото надані Галиною КОНАХ

FB

Biblioteka MW

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

dzien

Informacja

logoGranica

 

 

 

 Kursy walut

Konkursy, festiwale, wydarzenia

gaude2017

 

Partnerzy

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Reklama

 

po polsku po polsce 1

 

SC Corporate Services Sp 1