Головна

MW nr 1 16.01.2020

27Деражне біля Клевані на березі Горині – це сучасне місце вічно блукаючого Шульцівського часопростору. Місце довоєнного співжиття трьох культур – польської, української і єврейської. Сьогодні про його багатокультурність свідчать три невеликих кладовища. Відновлення одного з них – римо-католицького – розпочали декілька років тому поляки, які ще до війни народилися в Деражному, а потім в післявоєнні роки були депортовані на захід від Бугу.

Ініціатором цієї акції став отець Салезіанського згромадження Тадеуш Журавський. У Польщі йому вдалося нав’язати контакти з колишніми жителями Деражного. Українська сторона погодилася на відновлювані роботи. Розпочато їх у 2009 році. Всі кістки було складено до спільної могили, поставлено хрест і пам’ятну табличку з датами, прізвищами та іменами тих, хто там спочиває. Не всі прізвища є в цьому списку – місця поховань деяких поляків у роки війни залишилися невідомими. До відновлення кладовища долучився отець Роман Бурник з місцевої римо-католицької парафії. Упорядкувати зруйноване кладовище допомагали також жителі сучасного Деражного.

30 квітня цього року у присутності великої кількості церковного духовенства, представників місцевої влади, представників Консульства та гостей з Польщі єпископ Маркіян Трофим’як посвятив кладовище. В урочистостях взяли участь українські мешканці Деражного з букетами біло-червоних квітів. Знаковим є те, що один із членів польської делегації впізнав серед жителів сьогоднішнього Деражного свого українського приятеля з довоєнної школи. Квіти, складені у польських національних барвах, і молитовні піснеспіви сучасних мешканців села викликали зворушення серед польської делегації і були сприйняті як символи прагнення взаємного поєднання двох народів після апокаліптичних польсько-українських взаємин у сорокові роки минулого століття.

На кладовищі, за винятком кількох довоєнних поховань, покояться в основному рештки померлих поляків, яких вбили українські націоналісти з Деражного та навколишніх сіл у 1943 році і яких закопували тут без похорон.

Найбільш промовистим коментарем до цього став виступ головного організатора урочистості, отця Тадеуша Журавського: (…) Пам’ять про померлих належить до етосу слов’янських народів. (…) Я знаю, що поляки та українці прагнуть згоди та приязні, тому що у нас спільна історія. (…) першочерговим шансом для нашого покоління залишається цивілізація любові. Мир народжується передусім у серці людини, потім у сім’ї, а з неї поширюється аж за кордони держав. (…) Пам’ять може ділити, але правда позбавляє ненависті та несприйняття. (…) Як завдяки українцям, багатьом з нас в 1943 році вдалося залишитися живими, так і тепер завдяки добрим людям з України наші стосунки з Волинню нормалізуються.
Юстина Янч
FB

Бібліотека ВМ

 

Jency wrzesnia 1939 foto 240 2

 

dzien

Інформація

logoGranica

 

 

 

 

FreeCurrencyRates.com

 

 Курс валют

Партнери

 

LOGO MonitorInfo mini

 

PastedGraphic-1 

 

 

cz

 

 

Реклама

po polsku po polsce

 

 

SC Corporate Services Sp 1